Королівство чистоти. Як Швеції вдалося перетворити 99% відходів на цінну сировину

Автобуси на біогазі (на фото) складають чверть автобусного парку Стокгольма

Швеція за кілька десятиліть стала державою з найменшим у світі обсягом сміття на звалищах. Тепер 99% побутових відходів перетворилися з токсичної проблеми на цінний ресурс, пише журнал НВ.

У другій половині дня п'ятниці на парковці муніципального центру прийому і сортування сміття Бромма на околиці Стокгольма кипить робота: один за іншим заїжджають і виїжджають автомобілі, їх власники вивантажують на візки старі матраци, меблі й картон, а біля автоматів із прийому пластикових пляшок юрбиться молодь.

Між контейнерами з металобрухтом, макулатурою, текстилем, сантехнікою і дерев'яними відходами котить свій візок Альф Олофссон, 56-річний професор музичного коледжу Берклі. Незабаром він переїздить до Валенсії й тому звільняє квартиру від непотребу.

"У Швеції дуже легко і зручно сортувати сміття, — зізнається він. — Зазвичай я залишаю його в спеціальних контейнерах на моїй вулиці, але сьогодні приїхав сюди, бо хочу викинути багато речей".

За один робочий тиждень свої габаритні відходи до центру Бромма привозять не менше тисячі стокгольмців, а щосуботи тут приймають до двох тисяч осіб. Всього у Швеції близько 600 таких центрів, які разом із дрібнішими станціями збору відсортованих відходів, вакуумними сміттєпроводами й цілою індустрією переробки та спалювання сміття є єдиною системою управління відходами шведської держави.

Досвід Швеції в цій галузі унікальний: тут на звалища відправляється усього 0,7% побутового сміття. Найближчі за цим показником Данія і Фінляндія передають на поховання близько 1%, а Норвегія — 3,5% відходів домогосподарств, констатує Роні Арнберґ, менеджер проектів Шведського природоохоронного інституту й очільник міжнародних проектів у муніципальній компанії Borlänge Energi. Половину зібраного сміття шведи перетворюють на енергію, ще 35% переробляють і 15% використовують для виробництва пального і добрив.

 
Швед Альф Олофссон скоро переїде до Валенсії і тому звільняє квартиру від непотрібних речей / Фото: Анна Павленко / НВ

 

Аби система працювала, виробники закладають у ціну своїх товарів вартість переробки упаковки і платять споживачам за повернення порожньої тари, а компанії зі збору сміття роблять вибіркові перевірки якості його сортування і приймають несортоване сміття на вагу. Все це мотивує громадян розділяти і здавати відходи на переробку і повторне використання.

"У Швеції збір і переробку сміття фінансують споживачі, — наголошує Арнберг. — Тому громадяни вчиняють свідоміше, ніж якби отримували все [безкоштовно] від держави".

Останні кілька десятиліть тут вчать населення екологічної свідомості, й у популяризацію таких ідей 10-мільйонна Швеція вже вклала майже стільки ж, скільки в будівництво трьох десятків своїх сміттєспалювальних заводів.

Унаслідок практично все, що викидають шведи, а це 466 кг сміття на людину на рік, перетворюється на тепло, енергію, біопаливо, добрива або використовують повторно. Для порівняння: в Україні на кожного жителя припадає в півтора рази менше відходів, проте 95% їх обсягу опиняється на звалищах, забруднюючи ґрунт отруйними стоками, й атмосферу — парниковими газами.

Енергія сміття

На околиці міста Лінчепінг, за п'ять кілометрів від житлових кварталів посеред поля височить сучасний скляний корпус сміттєспалювального заводу. У сусідній будівлі заводського комплексу шумить і сходить їдкими пахощами багаторівневий конвеєр. Він переміщує в піч відсортовані відходи, які привозять сюди сміттєвози.

Встановлена на заводі система оптичного сортування розпізнає зелені пакети з харчовими відходами та скидає їх із конвеєра. Витягнуті з них недоїдки вирушають неподалік на завод із виробництва біогазу, а самі пакети повертаються на стрічку і надходять у піч.

У Лінчепінгу системою збору та переробки сміття керує муніципальна компанія Tekniska Verken, яка встановила правило: у сміттєві баки мешканці міста кидають несортовані й органічні відходи, до того ж останні — тільки у спеціальних зелених пакетах.

 
Сміттєспалювальний завод у Лінчепінге щороку перетворює в енергію близько 600 тис. Тонн відходів / Фото: Christian Johansson / crelle.se

Утім, така система не універсальна. В інших регіонах країни способи сортування, а також форма власності компаній, які займаються сміттям, можуть різнитися. Так, практично дві третини муніципалітетів передали цю ділянку роботи до рук приватних компаній.

"Деякі муніципалітети розподіляють функції, але ми вважаємо ефективним збирати сміття, переробляти його і таким чином заробляти на продажу енергії", — каже Йоган Бек, голова відділу міжнародних відносин Tekniska Verken.

Річна виручка його компанії зі штатом 1 тис. осіб сягає 79 млн євро. Спалюючи 1 млн тонн сміття на рік, вона продає отримане тепло й електрику сотням тисяч приватних і корпоративних клієнтів у всій країні. Водночас біодобрива й біогаз з перероблених органічних відходів компанія збуває фермерським і транспортним компаніям свого регіону.

Для дозавантаження своїх переробних підприємств Tekniska Verken приймає відходи у двадцяти інших муніципалітетів, а також у Норвегії та Великій Британії. Везти сміття до Швеції іноземцям буває вигідніше, ніж відправляти його на смітник у власній країні, відзначає Бек. Наприклад, у Великій Британії податок на депонування відходів становить 100 євро за тонну, натомість сміттєспалювальний завод у Лінчепінгу приймає той же обсяг за 60 євро.

Загалом за рік у Швеції спалюють 7 млн тонн відходів, четверту частину яких беруть від інших країн, а за рахунок отриманої енергії опалюють 1,25 млн квартир і ще 680 тис. забезпечують електрикою. За даними шведської асоціації муніципалітетів з управління відходами Avfall Sverige, Швеція отримує більше енергії з відходів, ніж будь-яка інша європейська держава — приблизно 3 МВт/год на тонну. "Ми будуємо найбільш ресурсоефективний регіон у світі", — пишається Бек.

 
Йохан Бек, глава відділу міжнародних відносин муніципальної компанії Tekniska Verken, Лінчепінг / Фото: Анна Павленко / НВ

Шосту частину свого побутового сміття шведи перетворюють на біопаливо. Власні заводи з його виробництва має практично кожен муніципалітет. На отриманому з органічних відходів біогазі їздить громадський і спеціалізований транспорт. Наприклад, у Стокгольмі біогазом заправляється кожен четвертий автобус і всі без винятку сміттєвози.

Решта відходів, які не можна спалити, або вони перероблені іншим шляхом, відправляють на полігони для захоронення. Серед них кахельна плитка, сантехніка, асфальт, наводить приклади Бек. Аби здійснити їхнє безпечне зберігання, шведські сміттєві полігони обладнані нижнім бар'єрним шаром. За словами фахівців Avfall Sverige, він допомагає збирати й очищати рідкі виділення — переважно заражену похованими відходами дощову воду.

Розділяй, здавай, використовуй знову

Все майно, яке Олофссон вирішив забрати зі стокгольмської квартири до свого будинку в Валенсії, помістилося в один мікроавтобус. Частину непотрібних речей він залишив у центрі сортування відходів Бромма, а ще частину — одяг у хорошому стані, справну електроніку, столове приладдя і кухонне обладнання — передав у благодійну організацію. Швед переконаний: багато речей заслуговують на друге життя.

"Я і сам повторно використовую: наприклад, тут [у Бромма] знайшов собі валізу, яку перед цим збирався купувати", — усміхається Олофссон.

Його філософію поділяють багато співгромадяни. Не випадково у самому центрі шведської столиці знаходиться одразу кілька магазинів одягу секонд-хенд. Для прийому застарілого одягу на вулицях Стокгольма встановлені спеціальні контейнери. Здати текстиль можна також у магазинах шведського ритейл-гіганта H&M, й не тільки у Швеції, але і в Україні.

Контейнери для паперу, бляшанок, скляних і пластикових пляшок теж знайшли своє місце на вулицях шведських міст. Збиранням і переробкою таких відходів займаються виробники товарів в упаковці через спеціально створену асоціацію. Вартість переробки вони закладають в ціну своєї продукції, зазначає Бек. Водночас покупці напоїв у пластикових пляшках можуть повернути частину коштів назад: опустивши пляшку в апарат зворотного вендінгу в продуктовому магазині або центрі сортування, вони отримують натомість одну шведську крону (0,1 євро).

Шведам важливо, аби бізнес дотримувався принципів сталого розвитку, наголошує Олофссон. Разом із тим головною умовою ефективної роботи всієї системи управління відходами він називає її зручність. "Якби у Швеції не було такої інфраструктури, я навряд чи сортував би сміття", — зізнається він.

 

Зелений шлях

Про загрозу сміття для екології та здоров'я громадян у Швеції замислилися півстоліття тому. У 1969 році тут ухвалили закон про захист навколишнього середовища, який регулював поводження з небезпечними відходами. На початку 1990-х Швеція запровадила обов'язкове планування управління відходами на муніципальному рівні, в 1997-му відповідальність за пакувальне сміття поклали на виробника, а ще через кілька років тут заборонили поховання спочатку горючих, а потім і органічних відходів.

Паралельно велася інформаційна кампанія. "Я був дитиною, коли на телебаченні почали крутити рекламу про переробку пластикових пляшок і бляшанок: кожен день по 40-50 разів", — згадує 56-річний Олофссон. Відокремлюючи тару від інших відходів, шведи замислилися про долю інших типів відходів, і так сформувалася звичка сортувати, пояснює він.

Просуваючи ідею сортування, шведська влада подбала і про інфраструктуру. У 1980-х у магазинах з'явилися автомати з прийому пляшок, а пізніше на вулицях міст встановили станції збору інших відсортованих відходів. У 2000-х громадянам запропонували обладнати кухню не одним, а чотирма відрами для сміття: для органіки, пластика, металу та паперу.

І все ж шведська система управління відходами не бездоганна. Критику екологів викликає висока частка спалюваного сміття. Гарячі відходи забруднюють атмосферу, а отримання енергії таким способом стримує розвиток альтернативної енергетики, вважають дослідники.

У відповідь шведські фахівці посилаються на вкрай суворі вимоги до викидів своїх сміттєспалювальних заводів і ретельний контроль із боку незалежних організацій. Однак визнають: потрібно нарощувати частку переробки і знижувати відсоток пластику в спалюваних відходах.

Шведи добре сортують папір, скло і метал, але значно гірше — пластик, вважає Бек. Частина відходів із цього матеріалу не підлягає переробці, частина забруднена. Та й перероблений пластик можна використовувати повторно максимум 6-7 разів. У підсумку зупинити забруднення планети пластиком може тільки відмова виробників від упаковки, яку неможливо переробити, переконаний експерт.

Його підтримує Грехем Ейд, інноваційний координатор Ragn-Sells Group — однієї з трьох найбільших шведських приватних компаній із переробки й утилізації відходів. «Ми хочемо циркулярну економіку, але не хочемо циркуляції токсичних матеріалів», — формулює він.

Для цього його компанія за допомогою хімічних реакцій перетворює небезпечні матеріали на безпечні та працює над новими методиками переробки сміття. Тут вивчають отримання альтернативного палива з автомобільних шин шляхом піролізу, працюють над програмами розпізнавання сміття для робототехніки й навіть обговорюють видобуток руди й інших металів на звалищах, де їх концентрація подекуди більша, ніж у шахтах.

«Якщо раніше шведи думали про те, куди подіти сміття, потім — як перетворити його на ресурс, то тепер у нас багатовекторна мета: знайти баланс між екологією, здоров’ям і економічним розвитком», — робить висновок Ейд.