Повернення "зелених": які уроки принесли вибори в Австрії та Німеччині

"Ми хочемо перебирати відповідальність", – ця фраза вже стала крилатою. Її минулого місяця виголосив на пресконференції з нагоди виборів до парламенту Саксонії (традиційного електорального ядра правих) представник Партії зелених Роберт Хабек.

На цих виборах "зелені" суттєво посилили свою присутність у парламенті та готуються формувати коаліцію разом з ХДС/ХСС.

Не менш разючою стала перемога на нещодавніх парламентських виборах в Австрії "Зеленої альтернативи": політсила, яка не була представлена у попередньому скликанні Ландтагу, фінішувала з 13,9% і зараз розглядається Себастьяном Курцом як можливий коаліційний партнер.

То чи є підстави говорити про "зелений ренесанс"? Та чи перемагають "зелені" лише у німецькомовних державах?

Зелений розворот

Станом на 2017 рік справи у німецьких "зелених" складалися посередньо: після німецьких парламентських виборів жовтня 2017 років німецька "зелена" партія набрала найменше голосів (8,9%, що на 1,4% менше у порівнянні з результатами парламентських виборів 2009 року) з усіх представлених у новому Бундестазі політсил та виграла лише один з 299 одномандатний округ.

2017-й був роком кризи також для їхніх австрійських колег: після успіху колишнього лідера партії Александра Ван дер Белена на президентських виборах загострилися тривалі конфлікти в партії. Деякі депутатські групи хотіли виглядати менш опозиційними, менш різкими і зміцнювати імідж, що підтримує державу. Інший табір же був більш бойовим, апелюючи до походження бунтівного екоруху.

Австрійські "зелені" не могли відповісти на запитання, навіщо людям, які налаштовані критично до Австрійської народної парті (АНП) Курца, голосувати за них, а не за соціал-демократів.

Що ж змінилося?

Соціал-демократи, на тлі загальноєвропейського занепаду лівих ідей, перестали пропонувати рішення найактуальніших проблем громадян. Німецькі соціалісти (СДПН) у порівнянні з виборами до Європарламенту втратили майже 12%, австрійські ж у порівнянні з парламентськими виборами – тільки 6%.

Однак саме розчарування виборців у традиційних лівих грає на руку "зеленим", які за допомогою зміни своєї виборчої риторики позиціонують себе у якості "нових лівих".

Як німецькі, так і австрійські "зелені" змогли частково перебрати на себе "спадщину" колишніх топпартій: Вільна австрійська партія (ВАП) у порівнянні з минулими виборами втратила 9,8%, які розділилися між "зеленими" та партією Курца, а історичний рейтинг ХДС/ХСС у 40%, який зараз коливається на рівні 27%, дістався "зеленим" та праворадикальній AfD.

Занепад ХДС/ХСС та СДПН, партій парламентської "Великої коаліції" у Німеччині, пов’язаний у першу чергу з неспроможністю парламенту впоратися з усіма проявами кризи біженці та забезпечити зростання добробуту громадян ФРН.

 
У випадку австрійських партій та ж сама відсутність адекватних рішень ніби праворадикальної ВАП, помножена на "скандал Ібіци", не тільки не дискредитувала АНП, з якою ВАП була партнером по коаліції, а й додала їй частину виборців – інша частина австрійців, незадоволених ВАП і АНП, перейшла до "зелених".
 
Ставка на молодь

Важливо розуміти, що "зелені" змогли здобути свої голоси не лише через розчарування в інших партіях чи завдяки загальноєвропейській тенденції. На виборах політсили мобілізують не тільки молодий електорат: крім соціальної групи "18-24 роки", "зелені" здобули 25% у виборців віком від 25 до 45 років.

Крім цього, партії пережили певний ребрендинг, вирішивши розширити власні ідеї щодо побудови держави в екологічному аспекті.

Німецькі "зелені" де-факто забрали собі нішу "лівої європейської партії".

Політсила стала більше уваги приділяти соціальному захисту та проблемам соціального характеру, що й дозволило їй відколоти голоси у СДПН.

Також "зелені" Німеччини почали активніше позиціонувати себе як проєвропейську політичну силу. Попри певний рівень євроскептицизму, євроінтеграційні ідеї мають велику популярність у суспільстві – саме тому важливо раніше за ХДС/ХСС чи СДПН виробити нову європейську стратегію, тобто інший план розвитку Німеччини у Європейському Союзі.

Крім цього, велика увага приділялася зв’язку між екологією та енергетикою: близько 11% електроенергії ФРН генерується завдяки атомній енергетиці, а у 2010 році ця цифра складала 22,4%.

У рамках німецької енергетичної стратегії держава повинна до 2022 року повністю відмовитись від атомної енергії та здійснити перший цикл програми енергетичної трансформації на відновлювальні джерела енергії (Energiewende).

У той час як німецькі "зелені" розширювали суспільне сприйняття власної партії, австрійські актуалізували розуміння захисту довкілля.

Розуміючи гостроту дискусії навколо питання біженців та двобою за крісло канцлера між Себастьяном Курцом та Крістіаном Керном, "зелені" вирішили не надто акцентувати на зовнішньополітичних та економічних питаннях. Натомість нова стратегія передбачала позиціонування питання клімату як спільного політичного, економічного та соціального виклику для всіх австрійських громадян: кампанія Грети Тунберг "Fridays for the future", чисельні мітинги, активне використання соціальних мереж та ЗМІ допомогли "зеленим" вивести на порядок денний питання клімату.

 

Європейський контекст

Загальна картинка виборів до Європейського парламенту, які відбулися 23-26 травня 2019 року, також дає підстави говорити про маленький "зелений тріумф": за результатами європейського волевиявлення Європейська народна партія та Прогресивний альянс соціалістів і демократів самотужки більше не в змозі сформувати коаліцію. "Великій коаліції ЄС" тепер потрібно залучати партнерів до власного правління.

 
Після виборів ситуативними союзниками для Європейської народної партії (ЄНП) та Прогресивного альянсу соціалістів та демократів розглядалися Альянс лібералів та демократів Європи, який цього року непогано підсилився за рахунок партії французького президента Еммануеля Макрона "En Marche", та Партія зелених. Лідер "зелених" Філіп Ламбертс заявив, що його партія просто необхідна для стабільного функціонування коаліції.
 

Щоправда, поки "зелені" так і не використали свій зірковий шанс: голосування проти кандидатки від ЄНП Урсули фон дер Ляєн на посаду голови Європейської комісії перемістило "зелених" в опозицію. Хоча зовсім не виключено, що у майбутньому екологічна партія захоче частково долучатися до коаліційної повістки дня, щоб показати власним виборцям реальні кроки.

Не треба забувати, що "європейські зелені" збільшили свою чисельність майже на половину, політична сила продемонструвала гарні результати в усіх країнах Європи: португальські "зелені" зайняли перші місце, фінські та німецькі - друге, а французькі - третє.

У всіх країнах Європи стає популярно голосувати за "зелених", рух, який традиційно асоціюються з реформами в екологічній сфері. У першу чергу це стосується молоді, яка знає, що таке Кіотський протокол чи Паризька кліматична угода, переймається парниковим ефектом, озоновими дірами в атмосфері та долею людства чи читає пости на екологічну тематику Леонардо Ді Капріо чи інших відомих "екологічних інфлюенсерів" в інстаграмі чи твіттері.

 

Зелений шанс

Хоча австрійські "зелені" з 2002 року декларують, що варіант "уряд за будь-яку ціну" їм не підходить, результати виборів і відсутність вибору в очах Себастьяна Курца грають на їхньому боці: для молодого політика краще об’єднатися з "зеленими", ніж з токсичною Австрійською партією свободи.

Соціал-демократична партія, яка виступала у якості антагоніста партії Курца, навіть не розглядається, а союз з "Новою Австрією" не принесе необхідної кількості мандатів – саме тому майбутнє австрійського парламенту залежить від переговорів між АНП та "зеленими".

Натомість німецькі "зелені" мають сконцентруватися на оновленні іміджу, консолідуванні електорату, виконанні обіцянок, щоб стати повноправним членом коаліції на парламентських виборах-2021. Через фактично вимушене об’єднання СПДН та ХДС/ХСС ідея "ямайської коаліції", тобто коаліції ХДС/ХСС із "зеленими" та з Вільною демократичною партією, провалася.

Проте якщо "зелені" на виборах у 2021 році наберуть 25% (а саме стільки зараз їм показують соціологічні опитування), саме вони будуватимуть нову вже "жовто-чорну" чи "жовто-червону" коаліцію, а не гратимуть роль молодшого партнера.

Автор: Віктор Карвацький,

голова аналітичного центру "Ad Astra"